Ентеровірусна інфекція: Хвороба Коксакі та синдром "Рука-нога-рот" – епідеміологічний нагляд та профілактика
Віруси Коксакі (Coxsackievirus) — це одні з найбільш поширених збудників, що належать до великої групи ентеровірусів (сімейство Picornaviridae). Попри те, що більшість випадків інфікування протікає в легкій або безсимптомній формі, ці віруси є предметом постійного епідеміологічного нагляду через їхню високу контагіозність та здатність викликати серйозні ускладнення.
Епідеміологія: шляхи поширення та сезонність.
1. Збудник та групи ризику.
Віруси Коксакі поділяються на дві основні групи: А (близько 24 серотипів) та В (6 серотипів).
-
Група ризику: переважно хворіють діти віком до 5-10 років. Спалахи часто виникають у дитячих організованих колективах (садочки, школи, табори) через тісний контакт та низький рівень гігієнічних навичок у малюків. Дорослі хворіють рідше і зазвичай переносять хворобу легше.
-
Сезонність: інфекція носить виражений літньо-осінній характер. Це пов'язано зі сприятливими умовами (тепло, вологість) для виживання ентеровірусів у зовнішньому середовищі та активізацією відпочинку біля водойм.
2. Механізми та шляхи передачі.
Джерелом інфекції є хвора людина (як з клінічними проявами, так і безсимптомний носій), у якої вірус розмножується в шлунково-кишковому тракті та виділяється з фекаліями.
-
Фекально-оральний (контактно-побутовий) шлях: основний механізм. Вірус передається через забруднені руки, іграшки, посуд, предмети спільного користування, а також через забруднену воду або немиту їжу.
-
Повітряно-крапельний шлях: можливий, але менш значущий. Передача відбувається при кашлі, чханні чи розмові.
-
Водний шлях: передача через купання у відкритих забруднених водоймах, а також через воду з недостатнім знезараженням.
Інкубаційний період зазвичай триває від 2 до 7 днів.
Клінічні прояви: Від грипу до менінгіту
Віруси Коксакі можуть викликати різноманітні клінічні форми, що ускладнює їхню діагностику без лабораторного підтвердження.
Важливо! Незважаючи на те, що більшість випадків є самообмежувальними, у дітей раннього віку та осіб з імунодефіцитом віруси Коксакі, особливо групи В, можуть викликати важкі ураження ЦНС (менінгіт, енцефаліт) та серця (міокардит), що вимагає негайної госпіталізації.
Профілактика.
Специфічної вакцини проти вірусів Коксакі, що охоплює всі серотипи, не існує. Тому протиепідемічні заходи базуються на суворій гігієні та ізоляції джерела інфекції.
1. Особиста гігієна
-
Миття рук: ретельне миття рук з милом після відвідування громадських місць, туалету, перед приготуванням їжі та прийомом їжі. Це найважливіший елемент профілактики.
-
Питво та їжа: вживання лише кип'яченої або бутильованої води, ретельне миття овочів та фруктів.
-
Обмеження контакту: уникнення тісного контакту з хворими людьми, особливо у період епідемічних спалахів.
2. Заходи в організованих колективах.
-
Ізоляція: хворі діти (і дорослі) повинні бути ізольовані від колективу на період контагіозності (зазвичай 7–10 днів від появи симптомів).
-
Дезінфекція: регулярна дезінфекція поверхонь, іграшок, ручок дверей, дитячих горщиків та інших предметів, з якими контактують діти.
-
Огляд: щоденний огляд дітей медичним працівником у дитячих закладах з метою раннього виявлення симптомів (висипка, лихоманка).
Хвороба Коксакі залишається актуальною проблемою громадського здоров'я, особливо в умовах дитячих колективів. Своєчасна діагностика, ізоляція хворих та суворе дотримання санітарно-гігієнічного режиму є єдиними ефективними інструментами для запобігання поширенню інфекції та мінімізації ризику важких ускладнень.
Якщо у вашої дитини або у вас з'явилися симптоми, що нагадують вірус Коксакі (особливо висипка на долонях і стопах), негайно зверніться до сімейного лікаря. Самолікування може бути небезпечним!
Начальник
Івано-Франківського районного відділу
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ»
Валерій ОСТАПОВ
