Як допомогти дітям проживати досвід війни
Як батьки можуть допомогти дітям проживати складний досвід війни та зменшити вплив травматичних подій? Ось декілька порад:
Перш за все, варто допомагати собі. Піклуватись про себе. Знайти і регулярно робити практики стабілізації, відновлення та наповнення. Це може бути прогулянка, бесіда або зустріч з близькими людьми, читання, слухання музики, можливість побути трішки на самоті, подивитись на щось гарне (цвітіння дерев, небо). Важливо пам'ятати, що від вашого стану напряму залежить стан дитини.
- Говорити та пояснювати дітям те, що відбувається. Будувати діалог на принципах простоти, чесності, прозорості, дбайливості. Якщо дитина не знає значення деяких слів/категорій, таких як війна, агресія, свобода, честь, рівність, — поясніть. Для пояснення можна використовувати метафори чи історії з книжок, проводячи паралелі з реальністю.
Перед тим, як вступати в діалог з дитиною потурбуйтесь про зоровий контакт ("очі в очі"), якщо дитина маленька — присядьте, щоб бути з нею на одному рівні.
Чим старша дитина, тим більше ми можемо розказати та відповісти на запитання, які виникають, під час розмови. З підлітком — ведіть діалог. Давайте можливість проговорити свою думку/позицію. Не критикуйте, не знецінюйте, питайте: "Як ти дійшов такого висновку? Де ти знайшов цю інформацію? Розкажи, поділись…"
Говоріть про ваші наміри зробити все, що залежить від Вас для забезпечення підтримки, безпеки: "Ми робимо все, що від нас залежить, щоб ти був/була в безпеці".
- Зберігати відносини, бути поряд, підтримувати. Пам'ятати, що ми (люди) — соціальні істоти, і потребуємо підтримки близьких (особливо діти). Ця підтримка може виражатися в обіймах, розмовах, спільному часі та іграх, простих фразах: "Я з тобою", "Розумію, як тобі важко", "Ми впораємось", "Я зроблю все, що залежить від мене, для того, щоб ти був в безпеці", "Я люблю тебе", "Як добре, що ти в нас є"…
Якщо мова йде про немовля, намагайтесь якомога більше надати йому тілесного контакту. Стабілізувати через тіло тримаючи на ручках, щоб дитина відчувала ваше тепло, запах, затишок. Можна заспокоювати, співаючи пісні, розмовляючи.
- Допомагати дитині відновлюватись фізично. Повноцінний сон, режим дня, фізичні вправи, прогулянки на свіжому повітрі, здорове харчування — усе це дасть змогу покращити фізичний та емоційний стан.
- Давати можливість дитині проживати різні почуття. Розповідати, яким чином зробити це екологічно. Наприклад: "Я бачу, що ти розізлився, але бити брата не можна. Ти можеш побити подушку, покричати, потупотіти ногами…" Якщо дитині важко проявляти емоції, зробити це разом з нею: "Давай зробимо це разом. Перетворимось на динозаврів та будемо гарчати".
Якщо дитина плаче, бути поряд: "Я бачу, як тобі сумно. Я поряд. Хочеш, щоб я взяла тебе на ручки/потримала за руку/посиділа поряд?" Якщо сумує, цікавитись станом: "Тобі сумно? Розкажеш, що тебе хвилює? Для мене важливо, що з тобою зараз відбувається". Нагадувати, що ви поряд і готові підтримувати: "Я поряд. Я з тобою. Дуже хочу тебе підтримати. Як я можу це зробити?"
Якщо дитина радіє — а це дуже природньо, не забороняти, а підтримувати: "Як добре, що ти радієш. Мені приємно це бачити".
Добре, якщо ми зможемо допомогти пропрацюванні емоцій через творчість — малювання, ліпка, ігри, поробки, танці та пісні.
Зберігати традиції, які були в родині до початку війни. Якщо ви читали казки перед сном, снідали сирниками або млинцями по суботах, ходили на спільні прогулянки або дивились разом мультики чи фільми, і зараз є можливість традицію зберегти — зробіть це.
Хочу, щоб у цей непростий час, попри всі перепони, нам вдалося залишитись у близьких, теплих та підтримуючих стосунках зі своїми дітьми.
( По матеріалах психотерапевта Юлії Осипової )
Лікар із загальної гігієни
Івано-Франківстького відділу
ДУ "Івано-франківський ЦКПХ МОЗ"
Ю.Мікула
