ГАРЯЧКА ЗАХІДНОГО НІЛУ
Гарячка Західного Нілу – гостре вірусне захворювання з трансмісивним механізмом передачі інфекції яка у тяжких випадках характеризується гарячкою, запаленням мозкових оболонок і речовини головного мозку, лімфаденопатією, ураженням слизових оболонок, висипкою на поверхні шкіри.
Збудником гарячки Західного Нілу є вірус родини Flaviviridae роду Flavivirus. Цей вірус є стійким в навколишньому середовищі, добре переносить висушування й заморожування, інактивується високою температурою більше 60 градусів за Цельсієм. Головним джерелом та резервуаром гарячки Західного Нілу в природі є 17 видів переважно перелітних птахів, які у крові мають високі концентрації вірусу, а він циркулює в них до 2 тижнів. Резервуаром також можуть бути деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани, але в них концентрація вірусу значно менша і зберігається він в них нетривало.
Є два типи осередків при гарячці Західного Нілу. Сільські осередки створюють болотяні птахи та орнітофільні комарі. Домашні екзотичні птахи, а також ворони, голуби разом із певними «міськими» видами комарів роду Culex формують антропургічні (господарські) осередки.
Хвороба є трансмісивною арбовірусною інфекцією. Переносники захворювання – численні види комарів родів Culex, Aedes, Anopheles. Комарі інфікуються під час харчування кров’ю інфікованих птахів. Сприйнятливість людей до хвороби є високою, хоча до 80 % людей переносять хворобу безсимптомно. Інфікована людина не заразна. На сьогоднішній день немає документально зареєстрованих випадків передачі цього вірусу від людини до людини при безпечних контактах і випадків зараження працівників охорони здоров'я за умови дотримання стандартних заходів інфекційного контролю. Частіше хворіють сільські мешканці, а також мешканці міст, які часто відвідують природнє середовище, зокрема мисливці, які полюють на качок ( звідси й одна із назв хвороби – «качина гарячка»). Після перенесеної хвороби формується стійкий напружений імунітет. Повторних випадків захворювання не описано.
Інкубаційний період триває в середньому 1 – 7 днів. Основними проявами гарячки Західного Нілу є озноб, швидке підвищення температури тіла, інтоксикація. Хворі скаржаться на різко виражену слабкість, біль очей та голови, м’язів та суглобів, ломоту в тілі. З’являється лімфаденопатія – збільшені в розмірах лімфатичні вузли, можливе збільшення печінки та селезінки, кон’юнктивіт. На шкірі тулуба спостерігається плямисто-вузликовий висип. Іноді хворі скаржаться на непродуктивний кашель, біль у горлі. Небезпечним проявом хвороби є ураження мозкових оболонок, токсичне ураження спинного мозку. Цьогоріч кількість випадків цієї інфекції зросла через зміни клімату та розширення ареалу проживання переносників.
З метою діагностики використовують вірусологічний метод, ПЛР, ІФА – виявлення IgM до вірусу в сироватці крові з 5-го дня хвороби.
Лікування. Госпіталізовують хворих у випадку середньоважкого та важкого перебігу хвороби. Етіотропного лікування немає. Застосовують патогенетичне та симптоматичне лікування.
Профілактика. Для попередження гарячки Західного Нілу проводять комплексні заходи, направлені на зниження чисельності комарів (осушення боліт, дератизаційні, дезінсекційні заходи). Для індивідуальної профілактики застосовують захисний одяг, сітки на вікнах, репеленти. Велике значення має проведення санітарно-освітньої роботи. Вакцина для запобігання захворювання гарячкою Західного Нілу не розроблена.
За матеріалами ЦГЗ.
Начальник Івано-Франківського
районного відділу
Валерій ОСТАПОВ
