Всесвітній день метеорології – професійне свято синоптиків усіх країн
23 березня – Всесвітній день метеорології. Цей день було встановлено для підвищення обізнаності широкої громадськості в усіх країнах світу щодо діяльності Національних гідрометеорологічних служб, а також задля поглиблення розуміння значущості такої праці. Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) була заснована в 1950 році як компетентний орган ООН з питань спостереження за станом атмосфери Землі та її взаємодією з океанами. До складу ВМО входить 191 країна, зокрема й Україна, яка представлена Українським гідрометцентром.
Всесвітня метеорологічна організація займається питаннями погоди, клімату і води, адже небезпеки від них становлять майже 90% від загального числа природних катаклізмів. Зусиллями своїх членів ВМО забезпечує прогнози і ранні попередження про подібні небезпеки, аби сприяти запобіганню і пом'якшенню наслідків від лих, порятунку життів людей, а також зменшенню масштабів шкоди майну і навколишньому середовищу за рахунок більш ефективного управління ризиками.
Погода має для нас велике значення — від неї часто залежить зміна планів, самопочуття та настрою. Тому такими звичними для всіх стали прогнози погоди. Все це можливо завдяки наполегливій праці людей цікавої професії —метеорологів. Крім того, вони передбачають стихійні лиха, наприклад, урагани чи цунамі, тим самим рятуючи життя людей та мінімізуючи економічні збитки.
Метеорологія — це складна наука, що вивчає земну атмосферу, її властивості та фізичні процеси. Сучасна наукова метеорологія бере початок з XVII століття, коли були закладені основи фізики, частиною якої спочатку була і метеорологія. Тоді ж були винайдені перші метеорологічні прилади та з'явилася можливість інструментальних спостережень.1643 року Еванджеліста Торрічеллі винайшов ртутний барометр. 1724 року Габріель Фаренгейт представив свою температурну шкалу, а 1742 року з'явилася і шкала Андерса Цельсія. У 1780 році було створено Мангеймське метеорологічне товариство - перше, яке організувало спостереження за погодою на 40 станціях по всьому світу, на підставі яких Генріх Вільгельм Брандес в 1820 році створив перші синоптичні карти Європи. Інформацію на перші синоптичні карти наносили вручну, що вимагало певних умінь, досвіду й багато часу. Розвиток метеорології продовжився у XX столітті. Завдяки появі радіо можна було вже транслювати прогноз погоди для населення, а з розвитком телеметрії відомості стали передаватися практично миттєво.
21 червня 1921 року було складено першу синоптичну карту України. В сучасних умовах постійні спостереження за погодою ведуть метеорологічні супутники та стаціонарні метеорологічні станції . В Україні існує близько 200 стаціонарних метеорологічних станцій, де за допомогою приладів вісім разів на добу визначають температуру й вологість повітря, напрямок і силу вітру, атмосферний тиск, хмарність тощо. Ці дані метеостанції країни передають у Київ до Українського гідрометеорологічного центру. Сюди ж надходять дані постійних спостережень за погодою, які проводять за допомогою метеорологічних супутників. За цими даними створюють синоптичні карти, на основі яких складають прогнози погоди.
Сьогодні ці карти обробляють за допомогою комп’ютерних систем, які дозволяють за лічені секунди проводити розрахунки, на які раніше синоптики витрачали години. Це значно полегшує процес прогнозування погоди й підвищує його точність, за даними яких Український гідрометеорологічний центр у Києві складає синоптичну карту та робить прогноз погоди.
Безумовно, професія метеоролога цікава і дуже відповідальна, потребує відданості та терпіння. Саме тому, практичній освіті таких фахівців приділяється досить багато часу.
Дякуємо Вам, дорогі метрологи! Адже саме Ви в надскладний для України час працюєте 24/7 , продовжуючи науково професійну діяльність!
Завідувач санітарно-гігієнічної лабораторії
Івано-Франківського районного відділу ДУ
« Івано- Франківський ОЦКПХ МОЗ»
Оксана ГНАТКІВ
