Парвовірусна інфекція
Парвовірусна інфекція не так широко відома як інші «дитячі» інфекційні хвороби, такі як вітряна віспа, скарлатина або краснуха. Зазвичай захворювання зустрічається у дітей, але можуть хворіти і дорослі. Вірус досить заразний, але у людей з нормальним станом імунної системи може протікати практично безсимптомно або супроводжуватися загальним нездужанням і червоним висипанням по тілу.
Збудником інфекції виступає парвовірус В19, що потрапляє в організм повітряно-крапельним або побутовим шляхом. Також вірус може проникати через плаценту, тому можливе внутрішньоутробне зараження. Інкубаційний період складає від 4 до 14 днів, починаючи з 7 дня, хворий стає дуже заразним для оточуючих.
Симптоми парвовірусної інфекції
На початковому етапі парвовірусна інфекція проявляється неспецифічними симптомами, такими як незначне підвищення температури тіла, головний біль, загальна слабкість, нежить, біль у горлі.
На 7-10 день інфікування з’являється почервоніння на щоках. Потім висип симетрично поширюється по тілу, за винятком долонь і стоп. Інтенсивність висипань може змінюватися після хвилювання, купання, при різкій зміні температури повітря. Хвороба може також супроводжуватися синдромом «рукавички і шкарпетки». У цьому випадку ще на початковій стадії хвороби з’являється болючий набряк і висип в районі долонь і стоп.
У дорослих висип з’являється рідко, у менш ніж 50% випадків, але можлива біль у суглобах пальців, зап’ястя, колінних або гомілковостопних. Як правило, болі проходять самостійно протягом декількох тижнів, не приводячи до серйозних уражень.
Небезпека хвороби полягає в тому, що потрапляючи в організм, парвовірус атакує клітини-попередники еритроцитів. При захворюваннях крові та порушеннях у роботі імунної системи це може призвести до хронічної анемії та навіть апластичного кризу. У здорових людей такі ускладнення зустрічаються вкрай рідко.
Методи діагностики
Діагностувати парвовірусну інфекцію можна в лабораторних умовах. Аналіз крові дозволяє виявити у крові специфічні антитіла IgM, що свідчать про гостру стадію розвитку хвороби. Наявність антитіл IgG вказує на перенесену в минулому інфекцію та наявність стійкого імунітету до вірусу.
Профілактика. Щоб дитина або дорослий не захворів еритемою вірусного походження, необхідно дотримуватися таких рекомендацій: вагітним і дітям молодшої вікової групи слід уникати місць великого скупчення людей. Вірус, що викликає еритему, дуже заразний, тому скорочення спілкування з сторонніми знизить ймовірність розвитку хвороби . Необхідно уникати контактів із потенційними алергенами. Важлива частина профілактики – ведення здорового способу життя та своєчасне лікування всіх супутніх захворювань. Еритема вірусного походження не становить серйозної небезпеки для більшості людей, але при виявленні захворювання не слід нехтувати призначеним лікуванням. Своєчасне звернення до лікаря знизить ймовірність розвитку ускладнень, які становлять небезпеку для життя.
Підготував лікар-епідеміолог
відділення епідеміологічного нагляду
(спостереження) та профілактики
інфекційних захворювань
Микола НЕДОСТУП
