Значення мінеральних речовин для життєдіяльності організму
Мінеральні речовини не мають енергетичної цінністі, але необхідні для життєдіяльності організму.Надходять вони в організм з продуктами харчування у вигляді мінеральних солей. Мінеральні речовини, що містяться в харчових продуктах і тканинах організму в значній кількості, відносяться до макроелементів. Макроелементи бувають основного та кислотного характеру. До основних відносяться кальцій, магній, калій, натрій, до кислих - фосфор, сірка, хлор. До продуктів харчування, що містить макроелементи кислотного характеру, належать м'ясо, птиця, яйця, сир, хліб, бобові, брусниця, журавлина.У молоці, кефірі, кислому молоці, овочах, багатьох ягодах, фруктах (особливо в мигдалі) містяться макроелементи основного характеру.
Кальцій - основна складова частина кісткової тканини, найважливіший компонент системи згортання крові, активатор ряду ферментів, гормонів, грає важливу роль у багатьох фізіологічних і біохімічних процесах. Основне джерело кальцію - молоко і молочні продукти. У них кальцій оптимально збалансований з фосфором. Добре збалансований кальцій в плодах і овочах, але його в цих продуктах мало. Несприятлива збалансованість кальцію, фосфору і магнію в хлібі, м'ясі і пшоні погіршує засвоюваність кальцію цих продуктів. Зменшують всмоктування кальцію фітинові кислоти, що знаходяться в зернових продуктах, і щавлева кислота, що міститься в шпинаті. Знижується засвоюваність кальцію також при надмірному споживанні жирів.
Магній відіграє важливу роль у передачі нервового імпульсу і нормалізації стану нервової системи, регулює кальцієвий і холестериновий обмін, має судинорозширювальну дію, сприяє зниженню артеріального тиску. Головними джерелами магнію є різні крупи, горох, квасоля, хліб з борошна грубого помелу. Є він і в рибних продуктах, особливо в консервах .
Фосфор регулює функції центральної нервової системи, енергетичне забезпечення процесів життєдіяльності; при посиленому фізичному навантаженні потреба у фосфорі зростає. Більшість продуктів харчування багаті фосфором, і тому нестачі в ньому практично не відзначається. Небезпечним є надмірне споживання фосфору, особливо у дітей перших місяців життя. Надмірна кількість фосфору призводить до зменшення вмісту кальцію в організмі. Це необхідно мати на увазі при годуванні дітей першого року життя коров'ячим молоком, де фосфору в 5-7 разів більше, ніж в жіночому молоці, а кальцію по відношенню до фосфору менше, ніж в жіночому. Найбільш багаті фосфором молоко і молочні продукти, м'ясо, риба, зернові та бобові
Калій особливо необхідний для забезпечення нормальної діяльності органів кровообігу, процесів нервового збудження в м'язах, внутрішньоклітинного обміну. Калій посилює сечовиділення. Особливо багато калію в продуктах рослинного походження: сої, квасолі, горосі, картоплі, морській капусті, в сухофруктах - урюк, чорнослив, родзинки, груші, яблука. Його багато також в молоці.
Натрій бере участь в процесах внутрішньоклітинного та міжклітинного обміну, у підтримці осмотичного тиску протоплазми і біологічних рідин організму, він бере активну участь у водному обміні. Вміст натрію в харчових продуктах незначний. Тому в організм натрій надходить в основному у вигляді хлориду натрію (кухонної солі). В останні роки встановлено взаємозв'язок між надмірним споживанням кухонної солі і виникненням гіпертонічної хвороби. Рекомендується обмежувати споживання харчової кухонної солі.
Хлор регулює осмотичний тиск в клітинах і тканинах, нормалізує водний обмін, а також бере участь в утворенні соляної кислоти в шлунку. Добова потреба в хлорі дорослої людини становить 5-7 г, що задовольняється за рахунок хлориду натрію (харчової кухонної солі).
Сірка - необхідний структурний елемент амінокислот метіоніну і цистину; вона входить до складу інсуліну, бере участь в його утворенні. Сірка міститься переважно в продуктах тваринного походження: яловичині, свинині, морському окуні, трісці, ставриді, яйцях, молоці, сирі; в меншій кількості вона знаходиться в хлібі, крупах, фруктах.
Мікроелементи - це група хімічних елементів, присутніх в організмі людини і тварин в малих концентраціях. Добова потреба в них виражається в міліграмах або частках міліграма. Мікроелементи мають високу біологічну активність і необхідні для життєдіяльності організму. До таких біомікроелементов відносяться залізо, мідь, 'кобальт, нікель, марганець, стронцій, цинк, хром, йод, фтор. Недолік даних речовин в харчуванні може призводити до структурних та функціональних змін в організмі, а їх надлишок може надавати токсичну дію.
На земній кулі існують райони, в грунті яких кількість мікроелементів може бути великим або меншим (біогеохімічні провінції). Недолік або надлишок мікроелементів в цих районах зумовлює виникнення різних захворювань серед населення, наприклад ендемічного зобу, карієсу, флюорозу, захворювань крові.
Залізо, мідь, кобальт, нікель відносяться до біомікроелементов, які необхідні для кровотворення. Більше половини всієї кількості заліза, наявного в організмі, міститься в гемоглобіні крові. Залізо бере участь в окисно-відновних процесах, входить до складу ферментів, стимулює внутрішньоклітинні процеси обміну. Дуже важливо, щоб залізо регулярно і в достатній кількості надходило в дитячий організм, оскільки у дітей запаси його обмежені, а недолік цього мікроелемента може привести до розвитку недокрів'я. Джерелами заліза є продукти тваринного і рослинного походження. Багато заліза в печінці, нирках, мізках, м'ясі кроликів, яйцях, гречаній крупі, пшоні, бобових, яблуках, персиках. М'ясні продукти забезпечують близько 30% потреби організму в залізі. В овочах, ягодах і фруктах його менше.
Мідь необхідна для синтезу гемоглобіну, ферментів, білків, для перетворення заліза в органічно пов'язану форму. Мідь сприяє нормальному функціонуванню залоз внутрішньої секреції, виробленню інсуліну, адреналіну. Найбільше міді в печінці, в молоці і молочних продуктах. Так як мідь широко поширена в продуктах харчування, дефіцит її у дорослих людей практично не зустрічається.
Третім (після заліза і міді) мікроелементом, який бере участь в кровотворенні, є кобальт. Він активізує процеси утворення еритроцитів і гемоглобіну, впливає на активність деяких ферментів, бере участь у виробленні інсуліну. Кобальт необхідний для синтезу в організмі ціанокобаламіну (вітаміну В12). У харчових продуктах кобальту міститься трохи, проте при змішаному раціоні харчування він надходить в організм в достатній кількості, багато кобальту в морських рослинах, горосі, буряку, червоній смородині, полуниці.
Нікель стимулює процеси кровотворення. Але його надлишок несприятливий для організму. У населення «нікелевих» районів спостерігається підвищена захворюваність рогівки очей.
Роль марганцю в життєдіяльності організму різноманітна, проте основною його властивістю є участь в процесах формування кісток. Марганець стимулює процеси росту, бере участь в кровотворенні, функціях ендокринної системи, обміні вітамінів, регуляції вуглеводного і мінерального обміну, має ліпотропну властивість, найбільше його в злакових, бобових, горіхах. Багаті марганцем кава і чай.
Біологічна роль йоду пов'язана з його участю в утворенні гормону щитовидної залози - тироксину, який контролює стан енергетичного обміну, активно впливає на фізичний і психічний розвиток, дозрівання тканин, бере участь в регуляції функціонального стану центральної нервової системи, надає виражений вплив на обмін білків, жирів, вуглеводів, водно-сольовий обмін. При недостатності йоду в організмі порушується функція щитовидної залози, вона збільшується в розмірі, і розвивається зоб. Йод в природі поширений нерівномірно. Найбільша його кількість міститься в морській воді, повітрі та грунті приморських районів, найменше - в повітрі та грунті гірських районів. Високий вміст йоду виявляється в морській рибі (особливо в трісці), креветках, морській капусті. Потреба в ньому організму покривається в основному за рахунок харчових продуктів. У місцевостях, де відзначається дефіцит йоду у воді, населення забезпечується йодованої кухонної сіллю.
Фтор бере участь у розвитку зубів, утворенні кісток, нормалізує фосфорно-кальцієвий обмін. Несприятливим є як надмірне надходження фтору, так і його нестача. Основне джерело фтору - питна вода, I л якої містить близько 1 мг цього мікроелемента. Зазвичай людина з водою отримує -1,5 мг фтору на добу. У харчових продуктах фтору мало. З їжею в організм надходить 0,23-0,35 мг фтору на добу. Він міститься в рибі, баранині, телятині, вівсяній крупі, горіхах. При недостатньому надходженні фтору розвивається карієс зубів , в місцевостях з низьким вмістом фтору у воді питну воду рекомендують фторувати. При надмірному надходженні фтору в організм розвивається флюороз - крапка зубної емалі і її дистрофія. У таких випадках питну воду дефторують, зменшують в ній кількість фтору.
Роль цинку в організмі не менш важлива, ніж інших мікроелементів. Цинк знаходиться в складі багатьох ферментів, бере участь в кровотворенні, синтезі амінокислот. Він необхідний для нормальної діяльності ендокринних залоз, входить до складу інсуліну, має ліпотропні властивості, нормалізує жировий обмін. Цинк широко представлений в харчових продуктах. Високим вмістом цинку відрізняється печінка, м'ясо, яєчний жовток, гриби. Багато його в злакових і бобових, висівках, часнику, картоплі, буряку, горіхах.
Хром бере участь в регуляції вуглеводного і мінерального обміну, метаболізмі (перетворення) холестерину, активує ряд ферментів. У харчових продуктах він міститься в невеликій кількості, тому при одноманітному, незбалансованому раціоні харчування дуже швидко розвивається недостатність хрому. Хром міститься у великій кількості в яловичій печінці, м'ясі, птиці, зернових і бобових, перловій крупі, житньому шпалерному борошні.
Лікар з загальної гігієни Івано-Франківського
районного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ»
Лідія Попова
