Увага!!! Кишковий єрсиніоз
В наш тривожний час у зв′язку із введенням воєнного стану та великою кількістю осіб, які вимушені покинути місця постійного проживання, треба бути особливо уважним до профілактики харчових отруєнь інфекційного та неінфекційного походження, гострих кишкових інфекцій.
У весняний час, коли ми споживаємо овочі тривалого зберігання, є небезпека виникнення такого захворювання як кишковий єрсініоз.
При здійсненні гігієнічного моніторингу в закладах освіти фахівцями ІФ районного відділу ДУ "ІФ обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України" відбираються змиви з овочів, інвентарю овочесховищ та комор на наявність ієрсіній. У працівників харчоблокоів виникають питання: що ж таке ієрсінії і чим вони небезпечні. Коротко про головне.
Єрсиніо́з кишко́вий -гостре інфекційне захворювання, яке характеризується фекально-оральним механізмом передачі, симптомами інтоксикації, ураженням шлунково-кишкового тракту, печінки, суглобів, інших органів та систем.
Кишковий єрсиніоз реєструється повсюдно. З моменту введення офіційної реєстрації (1986 р.) ієрсиніоз був виявлений на всіх адміністративних територіях України, при цьому рівень захворюваності визначався не стільки природногеографічними, скільки соціальноекономічними умовами. Захворюваність на ієрсиніоз, що відповідає середньому й високому рівням, реєструвалася майже повсюдно, без чітко окреслених територіальних зв’язків, але була переважно спорадичною (90,2 %).
Єрсінія ентероколітіка — бактерія роду єрсинія. Їй притаманна значна патогенність. Найкраще зростає при температурі від +2 до +5°С
Кишковий єрсиніоз можна віднести до сапронозних інфекційних хвороб, для існування збудника як виду необхідна паразитична фаза в організмі тварин, а можливість самостійного проживання у довкіллі сприяє тривалому виживанню єрсиній поза макроорганізму. Основний резервуар «Єрсінія ентероколітіка» в природі — ґрунт. Допускають, що у ґрунтовій екосистемі патогенні єрсинії мають своїх господарів, які забезпечують безперервність процесу, а температура, вологість, хімічний склад ґрунту впливають на тривалість життєдіяльності єрсиній, їхню вірулентність та біохімічну активність.
Вторинні резервуари інфекції- гризуни та свині (основний резервуар), собаки, коти, корови, вівці, кози, лисицяі, дикобрази та птахи. Цей вид єрсиніозу у тварин перебігає у вигляді носійства і маніфестних форм. Зрідка джерелом зараження може стати хвора людина, в якої збудник здатний до 90 діб виділятися з випорожненнями, або бактеріоносій Єрсінія ентероколітіка.
Механізм зараження та фактори передачі
Кишковий єрсиніоз передається фекально-оральним механізмом, шляхи передачі: харчовий, водний і побутовий. Зазвичай людина інфікується при вживанні продуктів тваринництва, які забруднені Єрсінією ентероколітіка : молоко та продукти з нього, м'ясо як тваринне, так і пташине, яйця, овочі та фрукти. Водний шлях зараження при кишковому єрсиніозі зустрічається рідше, спостерігається при вживанні забрудненої води колодязів, відкритих водоймищ, природних джерел, в окремих випадках — водопровідної води. В організованих колективах (медичні стаціонари, дитячі колективи, санаторії, сім'ї) за певних умов можливий побутовий шлях передачі.
Єрсінія ентероколітіка потрапляє до організму людини через рот (перорально), клінічні ознаки кишкового єрсиніозу відрізняються винятковим поліморфізмом. Захворюванню в тій чи іншій мірі притаманні гострий початок, інтоксикація, катаральний синдром, ураження шлунково-кишкового тракту і суглобів, екзантема, збільшення печінки і лімфатичних вузлів. Інкубаційний період триває від 15 годин до 7 діб (в середньому 2-3 дні).
Ієрсиніоз - захворювання інфекційного типу, що вражає, передусім травний канал. Підйом захворюваності відмічається в холодну пору року (навесні, восени).
Встановлено, що збудники кишкового ієрсиніозу не тільки зберігаються при температурі 4-6 градусів, актуальною для холодильника, але й не втрачають можливості до розмноження. Ці дані пояснили причину виникнення спалахів захворювання після вживання в їжу продуктів, які довгий час зберігалися в холодильниках або овочесховищах. Враховуючи цю особливість, ієрсиніоз часто визначають ще й як «хвороба холодильників».
Найбільш всіяні ієрсиніями є овочі, особливо ті що закладаються на зберігання. Попадання збудника в харчові продукти можливо в місцях, доступних для гризунів – овочесховищах, підвалах, на полях, в зоні природних вогнищ, де земля може бути інфікована гризунами. При цьому створюються сприятливі умови для розмноження збудника ( низька температура, вологість, наявність поживного субстрату). В кінці зими і навесні частота виявлення іерсиній в овочах досягає 10-20%. Резервуаром і джерелом ієрсиніозів є переважно тварини: різні гризуни, домашня худоба, собаки. Люди можуть поширювати інфекцію, але зараження від людини відбувається досить рідко. У містах інфекцію в основному розносять гризуни, саме їх скупчення формують епідемічні вогнища інфекції в періоди спалахів.
Клінічна діагностика ієрсиніозів надзвичайно важка через різноманіття проявів, які маскують це захворювання під інші інфекційні та неінфекційні нозологічні форми. Ієрсиніози становлять значну частку так званих кишкових інфекцій нез'ясованої етіології, і лише лабораторне дослідження дозволяє поставити достовірний діагноз, без якого неможливі цілеспрямовані протиепідемічні заходи.
Заходи профілактики ієрсиніозу практично такі ж, як і при будь-яких кишкових інфекціях, але особливу увагу варто звернути на дотримання правил особистої гігієни, на умови зберігання та реалізації продуктів:
- ретельне миття рук, фруктів, овочів;
- для тривалого зберігання овочів і фруктів необхідно підготувати приміщення (склади, овочесховища, в приватних господарствах – підвали, льохи), звільнити сховище від залишків зимових овочів і сміття, обробити дезінфікуючими засобами, просушити стелажі і тару;
- не слід купувати фрукти і овочі з ознаками псування, перед вживанням необхідно ретельно мити проточною водою і обливати кип'яченою водою;
- готові до вживання продукти і страви зберігати окремо від сирих продуктів;
- молоко, куплене у приватних осіб, необхідно вживати після кип’ятіння;
- проводити боротьбу з переносниками інфекції (дератизацію) в населених пунктах і сільськогосподарських угіддях.
Завдяки виконанню таких заходів можна значно знизити ризик зараження, а також обмежити поширення інфекції!!!
Лікар з загальної гігієни
Лідія Попова
